Щедрий весняний дощ примчав до Києва в суботу 31 березня. Та він не завадив завітати у столичний Будинок актора справжнім поціновувачам культури. Адже саме в цей день у затишному залі вітала гостей наша землячка, композитор, поетеса, співачка, лауреат Міжнародних конкурсів Олеся Сінчук.
    Олеся представила нову програму "Крила єднання", у якій гармонійно переплелись космічне та земне, здобутки фольклору та класична фортепіанна музика, хореографія, а крім того - авторські пісні у супроводі гітари та поезія. Кожен твір Олесі - наче невеличка моновистава, де оживає дивний світ краси, любові, ніжності…
    Екзотичною та трепетною була традиційна на весняних виступах Олесі закличка весни - дует сопілки та старовинних гусел, якими вправно володіє майстер Олексій Золотухін та прадавня народна пісня "Ой ти, жайвороньку". Невимушено вона переплелась із піснею "Сосни", схожою на полотна імпресіоністів, невловимою і чаруючою.

    Сповнені душевного тепла пісні у супроводі гітари запросили глядачів у світ бардів - у незнищенні цінності, які передаються від серця до серця, біля дружнього вогнища, далеко у горах.

    Тендітна, мов юна весна мелодія "Ніжність" переплелась із чудовою хореографічною композицією молодої танцівниці Яни Гордієнко, учениці відомого балетмейстера України Алли Рубіної.
    Та нова сторінка, ніби яскравий спалах, сколихнула простір - це запальні пісні братніх слов'янських народів - чеські, словацькі, польські. Олеся представила цікаві обробки творів для фортепіано, до того ж дійство доповнилось неповторним звучанням акустичного інструменту із загадковою назвою "шум дощу" у вправних руках Олексія Золотухіна та веселим ритмом народного барабанчика у виконанні Андрія Кубая.
    Новою і надзвичайно потужною сторінкою концерту стала тема моря - глибока і мінлива, осяйна і таємнича.

    Кожне слово торкалося душі потаємними своїми струнами. А після поезій зазвучала окарина. Вмить наче прокинулись глибини всіх морів і заспівали свою мудру сагу…
    Такою ж, мов зітканою із хвиль і сонця, була пісня про бурштинові зорі у Балтійському морі.
    А пісня про рідне наше Чорне море пронизала серця слухачів, як вогняна стріла. Здається, кожен із нас в думках потрапив на мить у чарівну Одесу, почув голоси чайок, мелодію хвиль, торкнувся до камінчиків на морському узбережжі… І поспілкувався з людьми, що творять добро.
    Такою ж рідною предстала перед глядачами Варшава у пісні "Варшавська осінь" - вічно юні мазурки та ноктюрни Шопена, його велична душа та крилата душа піаністки Анни, оспіваної у творі.
    На завершення Олеся відкрила нам світ українських одвічних обрядів у піснях "Соняшник" та "Храм вогню". Квітка сонця - як душа людська, яка тягнеться до світла, вірить у мудрість матері Всесвіту. І тому вогняні, сонячні наші серця творять радість, красу, любов і бережуть Батьківщину Cвяту!

    Тріскучі київські морози не злякали справжніх поціновувачів авторської музики, котрі з радістю завітали кілька днів тому до центру науки та культури "Сфера" на Оболоні, де подарували свою творчість три яскравих представники авторської пісні - кияни Олеся Сінчук та Ігор Жук і харків'янка Наталя Афанасьєва.
    Розпочав святкове дійство відомий київський бард, дизайнер, кіносценарист, поет Ігор Жук. Ніжні, задумливі, вражаючі величчю та тендітністю звучали пісні Ігоря із відомого Різдвяного циклу. У кожному слові барда розцвітала нова яскрава квітка любові до наших чудових зимових свят, до таємниці Різдва, до всього людства. А яким світлим сумом переповнились серця слухачів, коли Ігор заспівав диптих "Лист із Італії в Карпати" та "Лист із Карпат". Справді, бард висвітлив надзвичайно актуальну для сьогодення тему - українські жінки-заробітчани, їх життя, їх відчуття, їх сум за коханими, за дітьми. А у відповідь дружині полетів лист із Західної України, у якому знову ж таки - і любов, і біль…
    Достойно продовжила вечір автор-виконавець та театральний режисер із Харкова Наталя Афанасьєва піснею "Дана". Глядачі поринули у світ берегині води - чистий, глибокий, чарівний. І, напевно, відчули себе частиною цього світу. Образи пісень Наталі перепліталися із чудовими відеокліпами, у яких оживав світ гармонії, краси, добра. Це і прадавня Золота Богиня - Скіфська Баба, якій із сивої давнини поклонялись наші пращури, це і філософський романс "Яблуко" про душу людську, це лагідна дитяча замальовка "Дитячий Бог". Це ніжна, мов срібна струна, "Пісня флейти", у якій вперше зазвучала співуча сопілка.
    Так представила себе наступна учасниця концерту - піаністка, композитор, поетеса та художниця Олеся Сінчук. Продовжився виступ натхненним фортепіанним твором Олесі "Ніжність". Високий професіоналізм, трепетна душа та любляче серце - усе поєдналося у єдиному пориві чудового твору. А у піснях Олесі - радість буття, прославлення щасливої сім'ї, материнства, усвідомлення кожної людини часточкою Всесвітньої Любові. Надовго запам'ятаються гостям вечора пісня та відеокліп "Донечка", "Я шепотіла голосом твоїм…" А коли виконавиця взяла в руки окарину, заспівало вже не море, заспівав батько-океан. Величні, потужні, мінливі і разом з тим заспокійливі хвилі мелодії, наче пульс води і землі, вогню і повітря розкривали свої крила.
    Після цього Олеся представила прем'єру пісні - композицію, присвячену фільму, який нещодавно відгримів на екранах СНД "Одного разу у Одесі…", де надзвичайно яскраво, з щемом та ніжністю передала неоднозначний образ одеського Робін Гуда початку 20-го століття. Мелодія пісні вдало перепліталася із відео - море, Одеський порт, білий, наче мрія, корабель.
    Усі учасники ніби доповнювали один одного, хоча кожен із них самобутній і неповторний. Крім того, можна сміливо сказати, що концерт пройшов у атмосфері співдружності Харків-Київ.
    Тож бажаємо творцям краси і добра щасливих зустрічей, любові та безмежного натхнення!

    Чарівна кримська земля вже одинадцятий раз гостинно приймала гостей Всеукраїнського фестивалю української книги "Феодосія-2011", котрий не має аналогів у АР Крим та збирає дедалі більше шанувальників рідного слова.
    У програмі фестивалю - цікаві зустрічі та презентації, виставки, мультимедійні програми тощо. Учасники фестивалю мали змогу познайомитися із працями відомих українських народознавців, поетів, вчителів, бібліотекарів.
    Олеся Сінчук стала яскравою сторінкою у літописі мистецького свята. На відкритті фестивалю Олеся представила цікаву музичну композицію для сопілки та гусел, власноруч зроблених Олексієм Золотухіним. Оригінальне звучання старовинних інструментів і наче перенесло слухачів у прадавні часи…












А ще Олеся виступила у веселому дуеті із донечкою Зореславою, подарувавши дитячу музичну картинку - пісні-загадки на слова батька Олесі Володимира Сінчука. Учасники фестивалю на мить перетворились у маленьких діток і задоволено відгадували загадки про сонечко, місяць, зорі, дощик…
    У музеї сестер Цвєтаєвих, де розпочався фестивальний "День поезії", Олеся подарувала гостям кілька власних ліричних поезій, пісень у супроводі гітари а також авторські твори для фортепіано. Здавалось, що наче незримий місточок з'єднує цвєтаєвський дух із вітрами сьогодення…
    День поезії приніс із собою чудову екскурсію у кримську середньовічну столицю Старий Крим. Гостинно відчинилися двері будинку-музею Костянтина Паустовського Та Олександра Гріна. І там, звичайно, теж звучала задушевна мелодія сопілки та гусел.
    Активну участь прийняла Олеся у святковому міському концерті, присвяченому Дню Незалежності України, де крім музичних творів вона виконала чудовий вірш, присвячений Феодосії, який по праву заслуговує на статус поетичної візитної картки міста.

Читати далі          

Читати далі          

Читати далі          

    9 березня 2011 року у житомирському обласному драматичному театрі ім. Кочерги відбувся святковий виступ мистецьких колективів міста Любар Житомирської області. Олеся Сінчук з радістю підтримала своїх земляків і взяла участь у концерті. Подарунком для житомирських слухачів стала відома лірична пісня Олесі "Донечка".

    У Вроцлаві господарює королева зима. Мальовниче польське місто поринуло у передноворічний святковий вир. Та особливо радісною була атмосфера у Клубі літератури та музики кілька днів тому - до Вроцлава завітала Олеся Сінчук. Співачка з України має польське коріння - належить до прадавньої польської родини Закревських.
    Олеся розпочала концерт власним твором для сопілки, у якому оспівала поліські сосни.
    Досконала якість звуку, виразна мелодична лінія - усе це заставило слухачів затамувати подих. І зала поринула у світ лагідної лірики, усі відчули шепіт моря, шум лісу, красу золотих полів.
    Олесі Сінчук дуже подобається поезія Марії Конопницької - відомої польської поетеси. Багато разів співачка отримувала перемогу на Міжнародному конкурсі поезії та музики у Пшедбожі, присвяченому творчості Конопницької і написала біля двадцяти пісень на її вірші. Багато з них прозвучали на концерті.
    Цікавими були музичні картинки Олесі у стилі "етно-фольк", наприклад, веселі гуляння на Куявах. Яскраво і точно композитор передає дух народного польського танцю, веселу вдачу польського народу, його незнищенні традиції. А слухаючи патріотичну пісню "Як співать, то вже співати" слухачі відчули велич рідної землі, згадали, що вони гідні сини і дочки свого краю.
    Крім пісень на слова Марії Конопницької Олеся співала власні пісні під гітару, у яких славила життя, материнство, щасливу родину, слов'янський народ.
    Приємною несподіванкою для глядачів були твори Олесі, присвячені Шопену - вірш польською мовою та твір для фортепіано, що має назву "Ніжність". Неначе прозорі джерела, обіймали простір мелодії ніжності, краси, радості! Здавалося, що трепетний і мужній дух Фрідеріка був з нами в цьому залі!
    Захоплюючою, мов дивна полум'яна поема була пісня, присвячена святкуванню річниці Шопена у Варшаві та чудовій українській піаністці Анні Федоровій.
    Закінчила Олеся свій виступ яскравим власним твором для фортепіано "Вітер весни" - могутнім, осяяним сонцем, переповненим життєдайними хвилями справді весняного вітру! В ту мить у наших серцях серед зими розквітла весна!