Сорочинці

Наприкінці літа легендарні  гоголівські місця гостинно приймали учасників відомого всій Україні та за її межами   «Сорочинського ярмарку».  Яскраві вишиванки, сонячна полтавська кераміка,  в’язки солодких бубликів  -  все створювало атмосферу   доброти, краси, щедрості української душі. 


Порадували  серця людей майстерні виступи на сценах Ярмарку.  Незабутній концерт  подарував  для гостей ярмарку Полтавський симфонічний оркестр та  солісти Полтавської філармонії. 

Сорочинці

Поблизу чудової етнографічної садиби «Хата Хіврі»  19 серпня відбувся концерт Олесі Сінчук, яка  представила  свої авторські пісні, присвячені рідній землі, материнству, найвищим цінностям людського буття. Окрім цього, Олеся виступила в дуеті із майстром народних інструментів  Олексієм Золотухіним, даруючи глядачам композицію для гусел та сопілки та кілька народних пісень.

Закінчився виступ Олесі піснями-поемами на слова  відомого письменника –фантаста  та філософа Олеся Бердника. У них –  безмежна любов до рідної України,   крилате натхнення , космічні таємниці…

СорочинціПісля Сорочинського Ярмарку Олеся та Олексій завітали  у село Лука до чудового майстра  Івана Івановича Козаченка.  Скільки свята в душі, скільки натхнення  подарувала зустріч!  Музиканти поринули у світ мелодій чарівних сопілок Івана Івановича!  Дзвінкі сопілочки -пікколо, лагідні сопілочки альти та тенори, у кожної з них – своя історія. Ось сопілочка із абрикоси. Ось – із груші. А ось – із відомого на всій Україні посульського клена,  який росте лише за річкою Сулою…  А яка прозора ,тепла та чиста вода у Сулі! 


Сорочинці

Та не  тільки сопілки робить натхненний майстер! Тут і флейта пана, і вірменський дудук, і ніжні окарини! Іван Іванович багато розповідав про дерева, інструменти, способи виготовлення… Гості завітали до майстерні, вперше побачили заготовки сопілочок, технологію праці. Після творчої зустрічі у Олесі народився вірш «Майстер»,  присвячений Івану Івановичу Козаченку.


В долонях майстра казка ожива,

Сплітаються мелодії в намисто,
Творить душа сопілкові дива,
Дарує світу пісню пломенисту.

А над Сулою – вечорова даль,
Гойдаються могутніх кленів віти,
І груша, й абрикоска молода
Дарують щедро гілля заповітне,

Щоб музикою стати… Щоб умить
Над всесвітом мелодія летіла,
Щоб чути, як сопілкою бринить
Душа землі й небес могутні крила!

Радіє світ! Який дзвінкий політ!
Серця співають, мов стокрилі птиці,
І найсмачніший в майстра на столі
Мед запашний, мов сонце, золотиться!

Співай, сопілко! Хай віки несуть
До зір далеких подих твій пресвітлий!
Співає серце Майстра вільним вітром,
І відає Любові вічну суть!

 

 

© Олеся Сінчук 2017, powered by Artesano